124 / 150
123
Отісатком не тільки для тебе, синку, а й для неї. Отож
Отісатко, який останнім часом належав їй, намагатиметься
розшукати свою господиню.
Сергійко спохмурнів.
– Якщо перетворити на щура її не могли, яким чином
могли позбавити маму міні-робота?
– Та так само, як і мене, – відповів тато. – Аби ж хоч і
її встиг захистити Отіс. Бо мене він вже знав, а от як він
сприйняв прибульців – мені іще не відомо.
– Зате нам відомо, – хором відізвалися діти.
Вони швиденько переповіли Сергійковому татові, як
Отіс прийняв їх самих, про купол з дивакуватими
випробуваннями.
– Ну, Лариса – надійна і випробувана людина, –
впевнено промовив тато, – звісно, безпечніше для неї було б
стати бранкою купола і уникнути непростих пригод в Отісі.
Але не для того вона наважилася прийти сюди, щоб трішки
відпочити від свого світу.
«Мамо, де ти?» – вкотре захотілося заволати
Сергійкові, та так, щоб вона почула у будь-якому вимірі.
– Є контакт! – несподівано вигукнув Клай.
У Сергійка від радості перехопило подих. Ну, звісно,
мама ж мала налагоджений зв'язок саме з синім
пухнастиком, який тепер, як і до переміщення через
міжсвітову трубу, належав Клаєві.
– Мама вийшла на зв'язок? – перепитав хлопчик.
– Та ні, – знітився Клай, – мене розшукує мій татусь.
Уявляєте? Він згадав про мене. Отісатко повідомляє, що
тато повернувся додому в Ламковас і зустрівся з Кучіфу.
Але то не вона розповіла йому про мене – тато сам згадав…
А от про маму, як і про твою – поки що ні слуху, ні духу…
36