12 / 150
11
маленька кирпата дівчинка зі смішними неслухняними
рудими кучериками підійшла до нього, лагідно взяла за
ручку і повела до виставлених рівним рядочком ліжечок.
– Не бійся, – сказала вона так ніжно, так дбайливо, що
у хлопчика відразу висохли слізки, він подивився на
дівчатко з вдячністю і навіть усміхнувся.
… А ось інший спогад – вони обоє вже
першокласники. На перерві Максим, ще той розбишака,
нахабно підставив підніжку Сергійкові, який саме поспішав
до їдальні. Сергійко, перечепившись, полетів уперед,
інстинктивно хапаючись руками за повітря. Приземлився
наче й не боляче, без травм, але зачепив ліктем засклені
двері одного з кабінетів.
– Кривохатько! Завтра без батька до школи не
приходь! – не розбираючись у ситуації, гримнула на
Сергійка Іванна Миколаївна.
– Тоді завтра мене в школі не буде, – приречено
повідомив хлопчик.
– Не зрозуміла! – вчителька підняла окуляри і
пронизала Сергійка пильним поглядом.
– Я можу прийти хіба що з мамою, – ледве чутно
видихнув хлопчик, уявивши, як засмутить неньку цей
прикрий випадок.
– Добре, хай буде мама, – вже трішки милосердніше
погодилася Іванна Миколаївна.
Діти, в присутності яких відбувалася та розмова,
відразу приліпили Сергійкові прізвисько:
– Безбатько-Кривохатько! – немов болючі камінці,
летіли навздогін образливі насмішки.
– Не смійте! Є у нього тато! Просто він тепер далеко !
Але скоро неодмінно повернеться! – несподівано почув
Сергійко дзвінкий войовничий голос Марисі. – От тоді
побачимо, ким виявитеся ви, дражнили нещасні.
– …Марисю, а тобі справді щось відомо про мого
тата? – запитав хлопчик, коли вони удвох поверталися