17 / 150
16
– Кукуріку! О-тісатко! – майже хором покликали
будильник та подароване звірятко, нагадуючи, що час
виходити з дому.
Попри старання електронних друзів, Сергійко таки
умудрився запізнитися на перший дзвоник. Класи вже
вишикувалися у шкільному дворі, і директор розпочав
урочисту промову.
– Ти чого штовхаєшся, телезірко крисяча? – зашипів
Олег, сусід по парті.
– Вибач, я просто запізнився і тому мусив пробиратися
на своє місце.
– Знаєш, де твоє місце?!
Тон сусіда не віщував нічого доброго. Так і вийшло.
На перерві тільки лінивий не штовхнув Сергійка з
образливими репліками.
– Мама ботан, тато ботан, ботан я і сам! – єхидно
наспівувала Яна, яка стільки разів списувала у Сергійка
домашку з математики.
– Моя мама – теріолог! – розгнівано крикнув
Сергійко. – Ботаніки вивчають рослини, а вона – тварин.
– Та знаємо, знаємо, кого твоя матуся вивчає, –
стусонув у плече невиправний розбишака Максим, –
Крисюк – віднині твоє прізвище. Хоча… Кривохатько – не
набагато краще.
Вперше в житті Сергійкові хотілося, щоб велика
перерва якнайшвидше закінчилася. Марися єдина не
штовхалася, не скубла, не насміхалася. Вона просто сиділа
за своєю партою, опустивши очі, і мовчала.
І на уроках – не легше. Сергійкові здалося, що кожен
учитель свердлив його ненависним поглядом. Однак, попри
всі неприємності, що посипалися на голову у школі,
хлопчик не на жарт тривожився зовсім про інше.
Як йому хотілося, щоб це був просто безглуздий сон.
Такий сон, після якого зібгана ковдра валяється в одному
кутику ліжка, подушка – взагалі на підлозі, а він, Сергійко,
в цей час бореться з якимись уявними химерами і хоче