19 / 150
18
школу. Ми всі пишалися нею. Справа зовсім не у тому, що
тебе показали по телевізору. Теж мені, подія! Місто
налякане раптовою навалою пацюків, вже навіть є жертви.
Компетентні служби безсилі проти нахабних небезпечних
тварин. А ти наважуєшся на всю область звинуватити
мешканців міста у тому, що вони самі спровокували це
жахливе нашестя… Це нахабство, мій юний друже! Якщо
ти у чомусь не впевнений, ліпше промовчи, або ж знайди
сміливість зізнатися, що не знаєш. Думаю, це буде
неабиякий урок на все життя.
«Може, мені варто поїхати до телецентру і
попроситися в ефір, щоб вибачитися перед містом?» –
думав хлопчик, повертаючись додому. Так незвично були
йти самому, в той час, як Марися відразу після дзвінка
швидко вибігла зі школи і зникла з очей.
Слова викладачки математики неабияк збентежили
Сергія. Він і подумати не міг, що необережно сказане слово
може призвести до таких наслідків. З Аллою Петрівною
школяр мав добрі стосунки, адже саме її предмет давався
йому найлегше, і минулого навчального року Сергійко
переміг на міській олімпіаді у своїй віковій категорії.
Вчителька називала його своєю гордістю, ставила у приклад
іншим учням, і не тільки в їхньому класі. Їй він довіряв.
Дорогою Сергійко крадькома поглядав на людей, що
йшли назустріч. Вся ця історія з ефіром, зі шквалом
негативу серед ровесників, сусідів, учителів загнала
хлопчика у глухий кут. Йому здавалося, що і на вулиці всі
дивляться на нього вороже, хоча насправді мало хто й увагу
звертав на звичайного підлітка, що йшов зі школи.
7
Погода була все ще літньою. Сонечко світило так само
яскраво, як і вчора. І дерева ще зовсім не збиралися жовтіти.
Однак настрій у Сергійка був таким, наче надворі вже
тиждень безпросвітно дощило, як у листопаді. Серце