83 / 150
82
довелося пристати на пропозицію Клая і вийти назовні
вдвох, забравши Отісатко, далеко б ми так не дійшли.»
Прибульці вже зібралися було запитати в Клая, як
далеко те покинуте місто і чим вони будуть туди
добиратися, як побачили, що стоять на узвишші над
широкою долиною, в якій розкинувся мальовничий
населений пункт, чи то пак, як з’ясувалося трохи згодом –
ненаселений.
26
– А як ти це зробив? – здивувалася Сніжана.
– Що саме? – не второпав Клай.
Ні Сергійкові, ні Сніжані не було зрозуміло, як з того
місця, де вони знаходилися раніше, їм вдалося майже
миттєво опинитися на горбі над покинутим містом. Навіть
якщо допустити, що з самого початку воно було поруч, все
одно довелося б здійснити невелику прогулянку.
– А я вам цього ще не розповідав? – здивувався Клай.
– Ну, та ви вже знаєте, що рівень розвитку суспільства в
Отісі значно вищий, ніж у вас.
– Знаємо, знаємо, – зіронізувала Сніжана, – такий
високий, що люди перетворилися на слухняних ляльок.
Клай поглянув на дівчинку без тіні докору. Сніжана
знітилася.
– Вибач, я напевно трохи не те ляпнула.
– Та не біда, – усміхнувся Клай, – тим паче, що ти
маєш рацію. Але мова не про те. Я вам розповідав, що в
Отісі давно не користуються ніяким транспортом за
непотрібністю кудись переміщатися. Однак іще до того, як
перейти до общинної форми суспільства, отісати навчилися
переноситися в будь-яке місце силою думки. Просто задаєш
собі у підсвідомості кінцевий пункт, зосереджуєшся на
ньому – і за мить ти вже там.