132 / 150
131
би перенести до Ламковаса таку чималеньку компанію з
іншого виміру.
38
– Може, погостюєте ще трохи в Отісі? –
припрошувала Кучіфу. – Ви ж не встигли з ним як слід
познайомитися, всі були заклопотані неймовірно важливою
справою.
Тато з мамою перезирнулися. Сергійко без зайвих слів
розумів, як їм обом кортить якнайшвидше опинитися вдома,
адже стільки довгих років його батьки мріяли про цю
зустріч. Та йому й самому не терпілося, щоб все нарешті
стало на свої місця. І нехай його друзі та сусіди поглядають
скоса ти вигадують образливі прізвиська. Хіба то така вже
велика неприємність після всього пережитого? Зате тепер у
нього є надійна подруга Сніжана. Треба б попросити маму й
тата, аби забрали дівчинку з інтернату до своєї родини. Тоді
він матиме сестру, про яку так давно мріяв.
– Ну, давайте, погоджуйтеся, – продовжувала
вмовляти Кучіфу. – Я ж іще не показала вам моє
найулюбленіше місце у всьому Отісі – зоологічний
заповідник, яким опікувалася, поки не перетворилася на
пацюка. Я щойно повернулася звідти – на щастя, там все
добре.
Вони сиділи в обвитій дувакісами альтанці і
смакували печеними на вугіллі вартанами – продовгуватими
плодами з саду Кучіфу. Про маму Клая досі нічого не було
відомо. Сергійко щиро співчував другові, адже сам пережив
багато схожих випробувань. Він розумів, що Клаєві іще
важче, ніж йому самому. Навіть у нестерпній розлуці з
мамою Сергійкові допомагала її любов, зв'язок між ними
був настільки сильним, що і через світову грань
підтримував і вів до мети. Про маму Клая того ж не можна
було сказати. Хоча вона й сама стала жертвою викривленої
системи суспільного устрою Отісу, та Клаєві від того тепер