144 / 150
143
– О, мамо, ти вдома? – здивувався Сергійко.
– Діти, – сяючи від щастя, промовила мама, – на вас
чекає дуже приємний сюрприз.
Заінтриговані таким вступом, Сніжана з Сергійком
швиденько перевзулися і поспішили услід за мамою до
вітальні. Поруч з канапою, що віднедавна слугувала
спальним ліжком для батьків, стояло маленьке дитяче
ліжечко, а на руках у тата засинало немовлятко.
– Мамо, тату, – впівголоса, щоб не налякати малюка,
здивовано промовив Сергійко, – я, звичайно, давно мріяв
про братика та сестричку, але ж так швидко не буває!
Сніжана завмерла на порозі, мов зачарована, не
відриваючи погляду від дитинки. Мама підійшла до неї і
лагідно обійняла за плечі.
– Сьогодні – дуже щасливий день для нас усіх, –
тремтячим від хвилювання голосом сказала вона. –
Сніжано, нумо, сміливіше підійди до свого ріднесенького
братика. Я ж бачу, що ти відчула у ньому маленьку рідну
душу.
Нічого не тямлячи, Сергійко здивовано спостерігав, як
Сніжана підійшла до тата і притулилася щічкою до
немовлятка.
– Він живий? – не приховуючи радості, запитала
дівчинка.
– Та ти ж бачиш, – кивнула мама. Їй важко було
говорити, але вона продовжила. – Ми з татом вирішили
дізнатися подробиці загибелі твоїх батьків. Не хотіли нічого
наперед розповідати, поки не довели справу до кінця.
Формальних перешкод було чимало, але зараз то вже в
минулому. Нам вдалося дізнатися, що під час аварії мама й
тато Сніжани загинули відразу. Однак лікарі, що прибули
на місце трагедії, помітили, що тіло вагітної жінки
неушкоджене, тільки голова. Отож її відвезли до пологового
будинку і зробили операцію. На щастя, малюк народився
живим-здоровим.