140 / 150
139
пухнастик на поличці – зелений, а не синій, як той
подарунок з телестудії?
– О, прокинувся! – усміхнулася мама. – А я не хотіла
тебе турбувати. Ти ж не виспався, то в порядку винятку до
школи можеш сьогодні не йти. Навчальний рік тільки
почався, отож великої шкоди не буде, якщо пропустиш. А
от якщо дріматимеш на уроках – буде значно гірше.
– А де…? – Сергійко зам’явся, боячись засмутити
маму необережним запитанням. Однак і залишатися у
невідомості щодо тата йому було несила.
– Тато вже поїхав з дому, – здогадалася мама. – Він
вже в дорозі до інтернату. Не хочеться мучити Сніжану
очікуванням. Гадаю, сьогодні по обіді вони вже обоє будуть
вдома.
– Ура! – застрибав від радості Сергійко.
Тепер у нього буде сестра – відразу майже доросла і
така, з якою сумувати точно не доведеться. Хлопчик уявив,
як вони разом вчитимуть уроки, ходитимуть в кіно чи в
позашкільні секції. Як же мало людині потрібно для щастя –
повернути з паралельного світу батьків і знайти вірного
друга чи посестру.
«Переконаний, що дівчатка подружаться, – згадав
Сергійко прощання Сніжани з Марисею напередодні. –
Відтепер ми будемо нерозлучною трійцею»
– Мамо, а ти теж будеш сьогодні відпочивати?
– Е, ні, сонечко, – заметушилася, допивши каву,
матуся. – Мені ще за вчорашній прогул без попередження і
без поважної причини віддуватися доведеться.
– Нічого собі – без поважної причини? – присвиснув
Сергійко.
– Але ж я не буду їм розповідати про Отіс.
– Щось доведеться вигадати?
Мама подивилася на сина з докором:
– Ні. Нехай краще мене посварять один раз, аніж я
добровільно пожертвую власною свободою.